Він був дуже хворий і пішов у Орловську губернію в с. Хотетово на зустріч із Ковалінськім, адже це була їхня остання зустріч. Із Хотетова він іде на рідну Україну, відмовляється від грошей, які дає йому Ковалінській. Так прийшов він до села Пан Іванівки, де жив його знайомий поміщик Ковалевський, там він і помер. Григорій Сковорода народився в с. У своїх творах Григорій Сковорода прославляє людину “малих бажань” і обмежені матеріальні потреби на противагу існуючій моралі, заснованій на багатстві та владі.
Вона дозволяє знайти справжнє царство Боже у серці людини. І в етичній, як і в метафізичній, сферах Сковорода, як ми бачимо, стоїть між детерміністами та інтерміністами, і хоче погодити їх з собою. Для цього він проводить ідею «звичайності» (природної вдачі). З одного боку, в людини є вільна воля, а з іншого — природна вдача.
Філософські роздуми Сковороди про людське щастя
Адже він є книга…» Тобто у розумінні Сковороди життя є книгою, яку треба не лише читати, а і писати. Основною проблемою філософії Сковороди є людина, її щастя включно з шляхами його досягнення. Ця проблема органічно випливає з філософської системи Сковороди, яка формально укладається в один рядок, і полягає в існуванні “двох натур” і “трьох світів”.
- Великий світ нескінчений і безмежний, він складається з безконечної кількості світів.
- Втілення його – єдина умова, яка забезпечить «торжество вищої моральності, миру й любові між людьми».
- Практичний висновок із етичного вчення Сковороди може бути.
- У своїй філософії Сковорода був продовжувачем матеріалістичної тенденції, яка зародилася в стінах Київської академії в XVII ст.
Культура України в другій половині XVII–XVIII ст.
Симеон Полоцький, крім мікрокосму та макрокосму, виокремлює і третій світ – світ першообразний (Бог). Причому, часто-густо обидві ці тенденції визначали потенціал духовної культури у житті однієї людини. Вельми характерними для цієї доби були такі факти, коли запорожець, якщо доживав до старості, йшов у монастир.
Але «сродність», твердив Г. Сковорода, неможлива без працьовитості. Характерними рисами філософії Г.
Філософія Григорія Сковороди
Разом з ним, за виразом Д.Чижевського, культура ця “догоріла повним полум’ям до кінця та враз згасла”. Це був час ліквідації політичної спадщини Гетьманщини, остаточної втрати Україною автономії, покріпачення селян. Гинула зароджена попередньою добою козацька людина, в якій віддзеркалювалися широта душі, романтичні https://stimul.kiev.ua/articles.htm?a=zemletrusi-v-ukraini-yak-pidgotuvatis-do-zagroz поривання, сильні пристрасті, буйні веселощі, гумор. Погляди Чижевського на ідейні джерела світогляду Сковороди, по суті, тотожні з поглядами Мірчука. У своїх творах Чижевський проводить лінію на перетворення українського мислителя в містика платонівського типу і встановлює спорідненість його з німецькою містикою.
3. Теорія «сродної» праці
Як і в літературній творчості, оцінки філософського вчення Г. Сковороди теж не були однозначними. Одні дослідники вважали його містиком, інші – раціоналістом. Багалієм всіх відомих філософських праць Сковороди вчені прийшли до висновку, що він є філософом-моралістом, який перебував під впливом вчень Платона, Цицерона, Плутарха, стоїків німецького містицизму і філософії Нового часу. Паралельно з публікацією текстів відбувалося вивчення біографії та світогляду Сковороди на основі біографії М. Протягом XІX – на початку XX ст.
І ось у таку сумну добу політичного лихоліття працював Сковорода. Але більш ніж на політичний бік реформи Катерини II, треба звернути увагу на їхній соціально-економічний бік. Козацькій старшині Слобожанщини було даровано російські чини і таким чином їй відкрилася стежка до набуття російського дворянства, що здійснювало її старі мрії та бажання, бо дворянство мало право мати кріпаків. Отже, усю свою енергію дворяни звернули виключно на розвиток свого матеріального добробуту – на поширення земельного фонду, на збільшення числа підданих та їхніх обов’язків на користь поміщиків.
Причому його власний образ життя повністю співпадав з тим вченням, яке він сам проповідував. З прочитаних мною авторів книг про філософію Сковороди, я схиляюсь до думки М.Редька, який вважав, що Сковорода належав до тих видатних прогресивних мислителів, які століттями шукали шляхи до щасливого життя у моральній сфері. Сковорода вірив, що шляхом морального вдосконалення та освіти людей можуть бути перебудовані суспільні відносини на основі “сродної” праці.
Сковороди пов’язаний і розвиток байки. Ці якості – розум, працьовитість, чесність, справедливість – визначають справжні глибини людської душі. Найбільший інтерес становлять байки, в яких Г.